Будь ласка, використовуйте цей ідентифікатор, щоб цитувати або посилатися на цей матеріал: http://localhost/jspui/handle/123456789/110
Повний запис метаданих
Поле DCЗначенняМова
dc.contributor.authorФілюк, Оксана Олександрівна-
dc.contributor.authorЄрко, Галина Іванівна-
dc.contributor.authorГалан, Ольга Миколаївна-
dc.date.accessioned2022-10-17T11:23:34Z-
dc.date.available2022-10-17T11:23:34Z-
dc.date.issued2020-
dc.identifier.otherDOI https://doi.org/10.32782/2305-9389/2020.23.04-
dc.identifier.otherУДК 929.52-027.553(477.82)-
dc.identifier.urihttp://localhost/jspui/handle/123456789/110-
dc.description.abstractУ статті розповідається про родину волинських словаків Залет із Пряшівщини. На основі спогадів Ганни Матвіївни Зай, доньки голови родини Матвія Матвійовича Залети, описано історію їх переселення як оптантів у 1947 році, зокрема мотиви переїзду, труднощі, з якими стикалася родина після переїзду, заняття і життєві шляхи членів родини. Спогади створюють яскравий детальний опис повоєнної Волині, дають змогу відтворити окремі сторінки минулого. Як виявилось, доля приготувала чимало випробувань на новій землі для родини Залет. Якщо добровільний вияв волинських чехів на виїзд з України у 1947 році не викликає сумнівів, то щодо населення Словаччини є певні суперечливі моменти. І спогади очевидців тих подій дають змогу хоча б частково їх вирішити. Водночас спогади спонукають до більш детального вивчення цього питання і подальшого розширення джерельної бази. Наприкінці січня 1947 р. зі Східної Словаччини вирушили ешелони з оптантами на Волинь. Тисячі людей повірили агітаторам, які їздили по східнословацьких селах і розповідали про «щасливе» життя в Радянському Союзі. Представники радянського уряду обіцяли надати все необхідне для проживання на новому місці поселення в селах, де раніше мешкали «волинські чехи». Спочатку частково так і було: надали житло, землю, інвентар, тобто те, що залишилося після виїзду звідси чехів-колоністів до Чехословаччини. Тільки дійсність виявилася зовсім іншою: пізніше майже все, навіть те, що було привезено селянами зі Словаччини, радянська влада і відібрала, створивши в місцях проживання оптантів колгоспи. Замість добротної хати в Словаччині радянська влада дала родині Залет будинок із протікаючим дахом, а замість господарства з коровами і кіньми – бідність та голод. Сподівання були великими, але не меншим було і розчарування. Такою виявилася ціна довіри простого словацького селянина з села Лютина до радянської влади. І спогади очевидиці, яка разом із батьками, братами і сестрами (в родині було 8 дітей), пережила ті складні часи, відчула на собі всі ті поневіряння, є правдивою історією життя однієї з родин волинських оптантів зі Словаччини.uk_UA
dc.language.isootheruk_UA
dc.publisherЛітопис Волині. Всеукраїнський науковий часопис, Волинський національний університет імені Лесі Українкиuk_UA
dc.relation.ispartofseries;Число 23-
dc.subjectоптаціяuk_UA
dc.subjectСловаччинаuk_UA
dc.subjectВолиньuk_UA
dc.subjectБоратинuk_UA
dc.subjectспогадиuk_UA
dc.titleІсторія родини волинських словаків Залет: спогади жительки села Боратин Ганни Матвіївни Зайuk_UA
dc.typeArticleuk_UA
Розташовується у зібраннях:Циклова комісія суспільних та художньо-мистецьких дисциплін

Файли цього матеріалу:
Файл Опис РозмірФормат 
188-Текст статті-282-1-10-20210420.pdf570,01 kBAdobe PDFПереглянути/Відкрити


Усі матеріали в архіві електронних ресурсів захищені авторським правом, всі права збережені.