Науковий контекст осмислення хорового мистецтва ХХІ століття на прикладі новітніх методичних досліджень

Abstract

Стаття розкриває горизонти досліджень хорового мистецтва України нового тисячоліття. Акумулюються різновекторні праці як формотворчий матеріал із виховання молодих музикантів, вчителів музичного мистецтва у сфері мистецької освіти та мистецтвознавства. Мета публікації зосереджена на спектральному аналізі науково-методичного доробку галузі хорового мистецтва XXI століття крізь призму певних дисертаційних досліджень. Окреслено регіоналістику феномену на основі праць І. Бермес «Хорове життя Дрогобиччини першої половини ХХ ст. в контексті духовного розвитку Галичини», П. Ковалик «Хорове виконавство як феномен творчої взаємодії (з досвіду Київської хорової школи)», Л. Мороз «Диригентсько-хорове мистецтво Галичини другої половини ХІХ – першої третини ХХ ст.», В. Чучмана «Творча спадщина Євгена Вахняка в хоровій традиції Галичини», Л. Ярошевської «Методика диригентсько-хорової підготовки майбутнього вчителя музики на основі традицій Одеської хорової школи». Саме регіональне висвітлення проблематики сприяє уніфікації унікальності національної хорової та диригентської школи, кристалізації певних компетентностей представників для феноменізації принципів виховання фахівців. Окрему нішу посідає предметність методичних принципів і певних авторських методик, які сприяють висвітленню різновекторної проблематики у сфері музичної педагогіки з підготовки музиканта-педагога до роботи зі шкільними колективами та ансамблями. Такі праці як «Психолого-педагогічні умови підготовки керівника хору в системі вищої музично-педагогічної освіти» Л. Бірюкової, «Методика формування музично-слухової активності майбутніх учителів музичного мистецтва в навчальному хоровому колективі» А. Кифенко, «Методика формування виконавської уваги майбутніх учителів музики у процесі вивчення диригентсько-хорових дисциплін» З. Софроній, «Формування основ художнього світогляду учнів молодшого шкільного віку у процесі хорової діяльності» М. Стасюк сприяють індивіду- алізації у сфері формування хорової та диригентської майстерності, розкривають нові грані методики та практичності методичних прийомів на основі експериментальної перевірки й введення їх у навчально-наочний практикум.