НАЦІОНАЛЬНИЙ ДОСВІД РОЗРОБЛЕННЯ СТРАТЕГІЙ РОЗВИТКУ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ: CASE STUDY

Abstract

У статті на основі аналізу вітчизняного та зарубіжного науково-педагогічного дискурсу, а також аналітичного вивчення досвіду вітчизняних закладів вищої освіти виявлено методологічні підходи щодо розроблення стратегії розвитку сучасного педагогічного закладу вищої освіти. Методологічним підґрунтям дослідження послугували методи контент-аналізу та кейс-метод, а також рейтинговий підхід до вивчення відповідного досвіду ЗВО України. За підсумками проведеного дослідження сформулювано методологічні рекомендації щодо розроблення стратегій розвитку сучасних вітчизняних закладів вищої освіти, які допоможуть удосконалити цей процес. У прийнятті управлінських рішень щодо розроблення стратегії розвитку ЗВО слід використовувати критерій альтернативності та оцінювати імовірність успішності конкретної стратегії за критеріями: узгодженості з попередніми досягненнями; витратністю ресурсів; орієнтацією стратегії за місцем закладу у конкуренції; за способом досягнення конкурентних переваг; термінами реалізації стратегії тощо. Структура стратегії розвитку закладу вищої освіти варіюється, однак, як правило, містить такі усталені компоненти: історична довідка про ключові віхи становлення закладу; характеристика актуального стану вишу, рівень його інфраструктури; місію та візію закладу (бачення його перспектив); цінності закладу вищої освіти; аналіз сильних та слабких сторін, загроз та можливостей; комплекс стратегічних цілей та завдань, критерії оцінювання їх досягнення та шляхи реалізації; очікувані результати. Якісна і дієва стратегія розвитку закладу вищої освіти – результат системної роботи не тільки керівництва чи робочої стратегічної групи, а цілої низки (пулу) зацікавлених сторін (стейкхолдерів), які залучаються на відповідних етапах її розроблення: професорсько-викладацький склад, працівники закладу, студентство та випускники, представники роботодавців, представники профільних відомств, дорадчих органів, експертного середовища тощо. У дослідженні обґрунтовано, що взаємодія зі стейкхолдерами та дієві стратегічні комунікації – це ті інструменти, що уможливлюють розроблення якісної та конкурентоспроможної стратегії розвитку закладу вищої освіти.