ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ НАВЧАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ

Abstract

Наукове дослідження висвітлює методику застосування лінгвокультуролігічного аспекту навчання української мови студентів педагогічних спеціальностей. У статті аргументується пошук нових форм і методів вивчення мовних дисциплін, акцентується увага на актуальності застосування міждисциплінарних знань. Окреслюються теоретичні онови питання, зокрема з’ясовується поняття «мовна особистість», визначається специфіка лінгвокультурологічної теорії вивчення мови, що полягає у взаємодії мови, культури, особистості. Важливо, що такий принцип вивчення мови акцентує увагу на особистості, сприйнятті й трансформації інформації окремою людиною. Основна увага у дослідженні акцентується на інтеграції етнокультурологічного аспекту у навчальний курс «Українська мова за професійним спрямуванням», зокрема у вивчення тих тем, які стосуються спілкування, його специфіки, організації й способів вираження («Спілкування як основа професійної діяльності педагога», "Невербальні засоби спілкування», «Гендерні особливості спілкування»). Переконливо доводимо, що комунікація завжди пов’язана з національними особливостями. Кожне слово мови глибоко вмотивоване, має зв'язок із ментальними ознаками нації. Наприклад, для підтвердження думки разом зі студентами створюємо колективний образ українського слова «хата» й іншомовного «изба», вербалізуємо й порівнюємо картини. Очевидно, що вони відрізняються. Використовуючи міждисциплінарні знання, пояснюємо, чим зумовлені особливості кожного образу, визначаємо їх зв'язок із національною культурою. Застосування лінгвокультурологічного аспекту (знань із традиційної культури українців, особливостей їх національного розвитку) збагачує, розширює сприйняття мовного матеріалу студентами, активізує творчість, креативність, навчає критичного мислення. Окрім того, мотивує до пізнання національної ідентичності, сприяє формуванню цілісної картини про світ і себе в ньому.