Г. Сковорода про зміцнення тілесного та духовного здоров’я людини (за матеріалами листів до М. Ковалинського)

Abstract

У статті висвітлено погляди Г. Сковороди на проблему здоров’я молодої людини. Авторами визначено мету дослідження – аналізування епістолярної спадщини Г. Сковороди, зокрема листів до улюбленого учня М. Ковалинського та з’ясування ідей філософа на фізичне та духовне здоров’я, шляхів його збереження та зміцнення у нацькому віці. Результати дослідження дали змогу зафіксувати валеологічні положення Г. Сковороди з позицій філософсько-педагогічного аналізу та окреслити багатогранні аспекти досліджуваної проблеми: сутність здоров’я як життєвоважливої цінності, передумови виникнення духовних та тілесних причин хвороби; про ліки, час, дотримання почуття міри; вплив самотності на духовне та фізичне здоров’я; виховання веселості, життєрадісності та оптимізму; вплив дружби на психоемоційний стан людини; способи подолання шкідливих звичок для молодого організму – пияцтва, ненажерливості, аморальності, неробства та ін. У ході дослідження з’ясовано важливість підтримання дружніх стосунків у повсякденному житті, дружби як дієвої любові до ближнього. Важливими виявилися поради філософа про вибір справжніх друзів та одкровення своєму другові Михайлові про невдалий досвід товаришування у молоді роки. Вивчені листи філософа до улюбленого учня пронизані теплотою, глибоким філософським змістом, турботою, життєвими застереженнями, великою християнською любов’ю та можуть слугувати зразком інтимно-духовного педагогічного спілкування. Заслуговують на увагу поради Г. Сковороди своєму юному другу щодо збереження фізичного та духовного здоров’я, тлінного і духовного розвитку, життєвих спокус, внутрішньої свободи та щастя. На основі вивчення та опрацювання епістолярної спадщини Г. Сковороди доведено, що найважливіше завдання людини в створенні внутрішньої гармонії – це бути добрим, чесним та мудрим. Виявлено концептуальне положення здорової та щасливої людини в уявленні Г. Сковороди – це любов та дружба.