Виміри духовності особистості за В.О. Сухомлинським

Abstract

У статті на основі аналізу наукових джерел та спадщини В.О. Сухомлинського висвітлюється нетрадиційний підхід вченого до розуміння суті духовності особистості школяра, її вимірів. Акцентується увага на тому, що головним виміром духовності є сама особистість з її свідомістю, думками, вчинками та багатим духовним світом. Наголошується на звʼязку морально – етичного та емоційно – естетичного розвитку особистості. Значне місце займає у статті характеристика чинників впливу на духовність школяра, а саме: природи, літератури, мови, музики, сімʼї. Акцентовано увагу на виважених позиціях В.О.Сухомлинського щодо формування у школярів моральних звичок адекватної поведінки в колективі й наодинці зі своєю совістю. Підкреслено, що педагог особливу увагу звертав на потребу проникнення у внутрішній світ особистості, який, на переконання вченого є важливим пріоритетом у визначенні рівня духовності. У статті робиться наголос на те, що визначені міркування В.О.Сухомлинського особливо значущі у час звернення до гуманістичної парадигми, в умовах пріоритету особистісно орієнтованого підходу до виховання молоді. Характерно, що учений висловлював такі смислові міркування в умовах панування комуністичної ідеології. В теперішній час більше, ніж будь – коли ми зобовʼязані думати про душу людини, що ми в неї вкладаємо. З огляду на це ідеї проникнення учителя в духовний світ вихованця, ідеї формування гуманістичної спрямованості, висловлені й обґрунтовані В.О.Сухомлинським мають надзвичайну цінність. Особливу увагу автори звертають на акцентуванні В.Сухомлинським таких вимірів, як: людяність, любов до дитини. У статті зроблено виважені висновки стосовно актуальності положень вченого – гуманіста у розвитку духовності особистості, можливості їх трансформації в сучасну освітню практику. Окреслено також перспективи подальших досліджень.