ХОРОВА ДРАМАТУРГІЯ

Abstract

У статті розкрито роль інтонації як чинника структуризації і емоційного забарвлення художньо-образних частин твору. Зазначено, що до інтонаційної сфери живої мови належать усі засоби виразності, що передають емоційний і смисловий зміст мови. Не через значення вимовлених слів, а через сам характер вимови – висоту плану і його зміну, силу динаміки, ритм і темп мови, її тембр. Визначено спектр мовних і музичних інтонацій, а саме: радість, плач, стогін, обурення, гнів, сум. Через них передається емоційний стан людини і ступінь чи міра її напруження. Усі ці форми емоційного стану передаються голосом, через відповідну інтонацію. Уточнення сутності поняття «хорова дра-матургія», визначення її основних показни-ків та їх взаємодію в процесі інтерпретації твору мистецтва. Зазначено, що хорова драматургія – це процес контрастного зіставлення структурно-образних частин і їх інтонаційна боротьба за утвердження основної думки твору. Відомо, що до виконавського процесу вхо-дять дві взаємопов’язані дії: осмислення і передача твору. Донести до слухача ідейно-художній зміст твору можна лише при глибо-кому розумінні його особливостей. Тільки за цієї умови диригент одержує право проявити свою індивідуальність у злитті композиторської та виконавської думок. Хормейстер має розглядати музичний твір не поверхово, механічно відбиваючи такт руками, корпу-сом, в певному темпі, бездумно вимагаючи від співаків звучання piano або forte. Потрібно проникати у сутність твору, перейматися тонким відчуттям музики, розкрити автор-ський задум музичного твору [14, с. 77 ]. У хоровому мистецтві мовне й музичне інтонування існують паралельно, різниця тільки в недиференційованій і диференційованій висоті. Зазначено, що характер інтонації обумовлюється емоційно-смисловим показником хорового твору. Окреслено важливу роль розвитку вокально-технічних навичок співаків, доцільного застосування типів дихання: змішаного грудочеревного, нижньореберного при поєд-нанні грудного і головного резонаторів. Подано схему аналізу вокально-хорових тво-рів: смисл – емоція – інтонація (статика); інтонація – емоція – смисл (процес). Сприянню мистецького вдосконалення вокальної техніки співака також є вокально-технічна робота над штрихами (legato, non legato, portamento, mattellato, marcato, staccato, aspirato), які необхідно поєднувати з емоційним навантаженням адже це спри-ятиме мистецькому вдосконаленню вокаль-ної техніки співака. Наведено основні завдання, на які необхідно звертати увагу майбутньому хормейстеру у вокально-хоровій роботі, а саме: робота на співацьким диханням, артикуляційним апа-ратом, розвиток слуху (мелодичний і гармонічний), темброве виховання, виховання через поєднання музичних знань і художнього смаку, вокально-технічна робота над штри-хами (legato, non legato, portamento, mattellato, marcato, staccato, aspirato), визначитися в інтонаційному спектрі (музичної і поетичної) інтонації, робота над диханням, розвивати відчуття ладової основи, що сприяє розвитку і навикам читки нот з листа і чистоті інтонації в горизонтальному й вертикальному строї, звертати увагу на рівновагу верхнього і нижнього типу (імпеданс) при вокалізації голосних у формуванні вокальної лінії, виховувати активне ставлення співаків до вимог хормейстера.