ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНЯ СОЦІАЛІЗОВАНОСТІ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

Abstract

Проблема соціалізації осіб з особливими освітніми потребами є актуальною й вимагає негайного теоретико-прикладного вирішення. Одним із шляхів її розв’язання є об’єктивне дослідження актуального стану соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами, його аналіз і визначення напрямів оптимізації. Метою статті є розробка та аналіз універсальної методики дослідження рівня соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами. Реалізація мети досягається шляхом вирішення завдань: уточнення поняття соці алізації особи з особливими освітніми потребами та її результату – соціалізованості; аналіз критеріїв, показників, рівнів соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами (на прикладі КЗВО «Луцький педагогічний коледж» ВОР), які можуть слугувати як універсальні. Методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення, систематизація, математичної статистики. Під соціалізацією розуміємо процес входження людини в соціальне середовище, який може протікати двояко: 1) пасивне пристосування особистості до вимог соціуму; 2) активна взаємодія людини з соціумом, спрямована на його перетворення та оновлення. Результатом соціалізації є соціалізованість як особистісне новоутворення, яке містить знання про соціальні норми і цінності, відповідне позитивне чи негативне ставлення до них і відповідне їх сприйняття, та активно-творче або ж навпаки байдуже чи пасивне використання у власній життєдіяльності. Для дослідження відповідних критеріїв та їх показників при діагностуванні рівня соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами визначено пізнавальний, емоційно-ціннісний та поведінковий компоненти соціалізації. Встановлено, що переважаючим в освітньому середовищі закладу вищої освіти є середній рівень соціалізованості здобувачів освіти з особливими освітніми потребами; високим є показник низького рівня соціалізованості таких студентів і дуже мало студентів з інвалідністю володіють достатнім рівнем соціалізованості. Звідси, логічним є висновок про необхідність пошуку нових змісту, форм і методів соціалізації таких здобувачів у закладах вищої освіти. Важливим є створення розвивального освітнього середовища для осіб з особливими освітніми потребами з урахуванням досвіду їх життєдіяльності, залученням до організації системи виховних та фізкультурно-оздоровчих заходів.Подальшого дослідження потребує розробка методичних рекомендацій для забезпечення наступності у вивченні різних аспектів соціалізованості особистості здобувача освіти з особливими освітніми потребами в різні вікові періоди.