САМОВДОСКОНАЛЕННЯ ЯК ЧИННИК ПОДОЛАННЯ ВІДЧУЖЕННЯ: ФІЛОСОФСЬКО-АНТРОПОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Abstract

Дисертація присвячена дослідженню та осмисленню феномена самовдосконалення як чинника подолання відчуження. Відчуження, як поняття, є досить складною палітрою конкретних проявів цього явища, які можуть мати, як мінливий, так і усталений характер. Відчуження розглядається як об’єктивний феномен (аналізуючи проблему взаємодії людини і суспільства) і як суб’єктивний феномен (внутрішній конфлікт індивіда). Виявлено особливості самовдосконалення як внутрішньоглибинного принципу моделювання сутності особистості, формування та становлення її справжнього «Я» як якісно нового рівня антропобуття людини. Розкриваються сутнісні характеристики та динаміка взаємопов’язаних між собою складових процесу самовдосконалення, якими виступають процеси самоусвідомлення, самопізнання і саморозуміння, завдяки яким відбувається розототожнення людини з її дискурсивною субперсоналією та кристалізація її «Я». Встановлено, що застосування духовних практик здатне істотно допомогти подоланню чи зняттю відчуження.