ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ДО САМООСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Abstract

Проблема самоосвіти майбутнього фахівця як внутрішньої особистісної діяльності, орієнтованої на професійнийй саморозвиток і самовдосконалення є надзвичайно важливою, оскільки від її вирішення залежить успішність професійного виконання трудових функцій. Метою статті є визначення та аналіз специфічних особливостей формування готовності майбутніх вихователів до самоосвітньої діяльності. Реалізація поставленої мети досягається шляхом вирішення наступних завдань: 1) уточнення змісту та труктури готовності до самоосвіти; 2) аналіз етапів формування готовності до самоосвіти здобувачів вищої дошкільної освіти під час вивчення освітніх компонентів; 3) дослідження особливостей формування готовності до самоосвіти та їх взаємозв’язку. Методи дослідження: аналіз, синтез, узагальнення. Самоосвітню діяльність майбутніх вихователів визначено як основу професійного розвитку, усвідомлену систематичну самостійну саморегульовану діяльність, орієнтовану на пізнання нової інформації, одержання нових знань, формування професійних умінь і навичок. Виділено наступні структурні елементи самоосвіти: мотиваційно-ціннісний, знаннєвий, інформаційно-досвідний та організаційно-управлінський. Готовність до самоосвіти майбутніх вихователів витлумачено як стан налаштованості на педагогічну діяльність, який проявляється потребою у самостійному навчанні задля одержання нових знань і формування професійних умінь. Умовами реалізації процесу формування готовності здобувачів вищої дошкільної освіти до самоосвіти є: пошуково-дослідницька творча орієнтованість освітньої діяльності та суб’єкт-суб’єктна взаємодія викладача та студентів. Визначено три етапи формування готовності до самоосвіти майбутніх вихователів. Визначено особливості формування готовності майбутніх вихователів до самоосвіти: врахування психофізіологічних особливостей становлення особистості здобувача освіти в юнацькому віці, специфіка педагогічної професійної діяльності в сучасному закладі дошкільної освіти й полівекторність організації освітнього процесу в закладі вищої освіти. Подальшого дослідження потребує розробка методик діагностування та самодіагностування реального стану готовності майбутніх вихователів до самоосвітньої діяльності.