Хорові твори a cappella Якова Яциневича на вірші українських поетів: стильові тенденції та особливості композиторської мови

Abstract

У статті розглядається проблема недослідженості життєтворчості українського композитора Якова Яциневича. Вперше в українському музикознавстві відбулося звернення до рукописів та рідкісних видань хорових творів a cappella Я. Яциневича на вірші українських поетів. Метою статті є дослідження хорової музики композитора, виявлення стильових тенденцій творів та авторських особливостей втілення віршів. За архівними документами, які знаходяться в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ІР НБУВ), здійснено музикознавчий аналіз одинадцяти композицій митця. На основі архівних документів до усіх творів виявлено точні або приблизні дати їх створення, встановлено локації написання. Усі твори структуровано за хронологією виникнення та періодами творчості Я. Яциневича. Вперше опубліковані фрагменти з рукописів, а також нотний текст хорових творів Я. Яциневича. На основі порівняння вербальних текстів хорових композицій з першоджерелами, охарактеризовано принципи роботи композитора з розподілом рядків віршів і формотворенням частин циклу. Виявлено, що митець досить довільно трактує поетичні тексти. Окреслено, що форма музичних композицій відмінна від будови вірша. Проаналізовано музичні особливості усіх композицій та охарактеризовано риси композиторської мови. Виявлено, що Я. Яциневич вдається до нашарувань фактурних прийомів і збагачення жанрово-інтонаційної сфери різними стильовими засобами. Звернено увагу на детально прописані у нотах динамічну градацію й темпові зрушення. Проаналізовано гармонічну мову композицій. Окреслено, що при збереженні опорної ролі консонансу відбувається поступове віддалення від класичної моделі трактування устою, використання акустичності й самодостатності звуку, надання важливої ролі тембровому звучанню. Підсумовано, що хорові твори a cappella стали втіленням творчих експериментів музичної мови Я. Яциневича. Творчі пошуки композитора, синтезовані з власними авторськими прийомами, свідчать про стильову еволюцію від пізньоромантичних засобів до появи особливостей раннього музичного модернізму у хоровій спадщині митця.