Ораторія Якова Яциневича «Скорбна Мати» на текст Павла Тичини: жанрово-стильові особливості твору

Abstract

У статті розглядається проблема недослідженості музичної спадщини українського композитора Якова Яциневича, зокрема його ораторії «Скорбна Мати» для мішаного хору, двох сопрано-solo та симфонічного оркестру на текст поета Павла Тичини. Метою статті є дослідження жанрово-стильових особливостей ораторії Я. Яциневича. Серед архівних документів, які знаходяться в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (ІР НБУВ) та Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України (ЦДАМЛМ) віднайдено листи Я. Яциневича до П. Тичини та виявлено інформацію про перебіг створення ораторії. В Інституті мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського (ІМФЕ) відбулося звернення до рукопису твору «Скорбної Мати» з метою порівняння композиції з опублікованими 2019 року дослідницею В. Кузик нотами. Вперше в історії української музики здійснено музикознавчий аналіз ораторії Я. Яциневича, детально проаналізовано музичну форму і драматургію, тональний план, жанрово-стилістичні, ладогармонічні, фактурні, темпові особливості, інтонаційність, ритміку, структурні елементи та їх мелодику, а також роль оркестру. Перш за все, окреслено жанрову дефініцію твору, що за визначенням самого Я. Яциневича, є ораторією. Виявлено, що у музичній формі твору поєднані кілька рівнів побудови, серед яких – чотиричастинна масштабність твору загалом, багатоскладовість кожної частини, у яких чітко виокремлюються розділи, а також самодостатність розділів твору. Складовими жанрового архетипу, окрім біблійної тематики, стала єдність трьох сюжетних пластів: євангельського (образи Божої Матері та учнів Христа), онтологічної вертикалі «людина – Бог» (звернення і моління людини до Божої Матері, а також образи земної Марії як матері П. Тичини), земного (образи природи, стражденної України і звичайні людські проблеми). У процесі аналізу тонального плану звернено увагу, що Я. Яциневич майже не використовує тональностей в їх «чистому вигляді», постійно відбувається «тональна гра». Виявлено, що серед жанрово-стильових компонентів виокремлюються інтонації церковної музики, східного колориту, військової маршової музики, української народної пісенності. Важливою особливістю стало введення інтонацій і ритмів, які утворили лейттеми твору. Підкреслено, що складовими інтонаційного комплексу є хорова, вокальна і оркестрова. Звернено увагу на перевагу повільних темпів у творі, детальну градацію темпових вказівок навіть у найдрібніших музичних фрагментах. Окреслено процес ускладнення ладогармонічного мислення та фактурних комплексів шляхом поєднання особливостей різних епох – від класико-романтичної доби до колористичного звучання, нашарування дисонантних гармоній, ускладнення вертикалі і горизонталі, від гомофонно-гармонічної фактури до поліфонічної, що свідчить про інструменталізацію хорового звучання. Підсумовано, що Я. Яциневич використовує жанрово-стильові елементи різних епох, поєднуючи їх із сучасною музичною мовою, зокрема модерністськими тенденціями. «Скорбна Мати» стала кульмінацією усієї творчості митця як відображення процесу інтелектуалізації музичної мови композиторів першої третини ХХ століття.